| | |
| кочува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кочува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | кочу́ймо |
| 2 особа | кочу́й | кочу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кочува́тиму | кочува́тимемо, кочува́тимем |
| 2 особа | кочува́тимеш | кочува́тимете |
| 3 особа | кочува́тиме | кочува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кочу́ю | кочу́ємо, кочу́єм |
| 2 особа | кочу́єш | кочу́єте |
| 3 особа | кочу́є | кочу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| кочу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кочува́в | кочува́ли |
| жін. р. | кочува́ла |
| сер. р. | кочува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кочува́вши |
