| ко́шниця – іменник жіночого роду | ||
| (повітка з лози, куди зсипають кукурудзу в кочанах) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | ко́шниця | ко́шниці |
| родовий | ко́шниці | ко́шниць |
| давальний | ко́шниці | ко́шницям |
| знахідний | ко́шницю | ко́шниці |
| орудний | ко́шницею | ко́шницями |
| місцевий | на/у ко́шниці | на/у ко́шницях |
| кличний | ко́шнице* | ко́шниці* |
| [діал.] |