| ку́блитися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (порпатися в м’якому ґрунті, соломі тощо, звичайно роблячи заглиблення – про птахів, плазунів і т. ін.; влаштовувати кубло, гніздо; гніздитися; клубочитися) | ||
| Інфінітив | ку́блитися, ку́блитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | ку́блитиметься | ку́блитимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | ку́блиться | ку́бляться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ку́блячись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ку́блився, ку́бливсь | ку́блилися, ку́блились |
| жін. р. | ку́блилася, ку́блилась | |
| сер. р. | ку́блилося, ку́блилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ку́блившись | ||