| | |
| кубря́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (пиячити) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кубря́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | кубря́чмо |
| 2 особа | кубря́ч | кубря́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кубря́читиму | кубря́читимемо, кубря́читимем |
| 2 особа | кубря́читимеш | кубря́читимете |
| 3 особа | кубря́читиме | кубря́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кубря́чу | кубря́чимо, кубря́чим |
| 2 особа | кубря́чиш | кубря́чите |
| 3 особа | кубря́чить | кубря́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| кубря́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кубря́чив | кубря́чили |
| жін. р. | кубря́чила |
| сер. р. | кубря́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кубря́чивши |
