| кульба́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | кульба́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | кульба́чмо | |
| 2 особа | кульба́ч | кульба́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кульба́читиму | кульба́читимемо, кульба́читимем |
| 2 особа | кульба́читимеш | кульба́читимете |
| 3 особа | кульба́читиме | кульба́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кульба́чу | кульба́чимо, кульба́чим |
| 2 особа | кульба́чиш | кульба́чите |
| 3 особа | кульба́чить | кульба́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кульба́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кульба́чив | кульба́чили |
| жін. р. | кульба́чила | |
| сер. р. | кульба́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кульба́чивши | ||