| кульба́чник – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (сідляр) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | кульба́чник | кульба́чники |
| родовий | кульба́чника | кульба́чників |
| давальний | кульба́чникові, кульба́чнику | кульба́чникам |
| знахідний | кульба́чника | кульба́чників |
| орудний | кульба́чником | кульба́чниками |
| місцевий | на/у кульба́чникові, кульба́чнику | на/у кульба́чниках |
| кличний | кульба́чнику | кульба́чники |
| [рідко] |