| кума́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | кума́тися, кума́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | кума́ймося, кума́ймось | |
| 2 особа | кума́йся, кума́йсь | кума́йтеся, кума́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кума́тимуся, кума́тимусь | кума́тимемося, кума́тимемось, кума́тимемся |
| 2 особа | кума́тимешся | кума́тиметеся, кума́тиметесь |
| 3 особа | кума́тиметься | кума́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кума́юся, кума́юсь | кума́ємося, кума́ємось, кума́ємся |
| 2 особа | кума́єшся | кума́єтеся, кума́єтесь |
| 3 особа | кума́ється | кума́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кума́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кума́вся, кума́всь | кума́лися, кума́лись |
| жін. р. | кума́лася, кума́лась | |
| сер. р. | кума́лося, кума́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кума́вшись | ||