кумаче́вий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | кумаче́вий | кумаче́ва | кумаче́ве | кумаче́ві |
родовий | кумаче́вого | кумаче́вої | кумаче́вого | кумаче́вих |
давальний | кумаче́вому | кумаче́вій | кумаче́вому | кумаче́вим |
знахідний | кумаче́вий | кумаче́ву | кумаче́ве | кумаче́ві |
орудний | кумаче́вим | кумаче́вою | кумаче́вим | кумаче́вими |
місцевий | на/у кумаче́вому, кумаче́вім | на/у кумаче́вій | на/у кумаче́вому, кумаче́вім | на/у кумаче́вих |