| ку́мо-мани́цький – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ку́мо-мани́цький | ку́мо-мани́цька | ку́мо-мани́цьке | ку́мо-мани́цькі |
| родовий | ку́мо-мани́цького | ку́мо-мани́цької | ку́мо-мани́цького | ку́мо-мани́цьких |
| давальний | ку́мо-мани́цькому | ку́мо-мани́цькій | ку́мо-мани́цькому | ку́мо-мани́цьким |
| знахідний | ку́мо-мани́цький, ку́мо-мани́цького | ку́мо-мани́цьку | ку́мо-мани́цьке | ку́мо-мани́цькі, ку́мо-мани́цьких |
| орудний | ку́мо-мани́цьким | ку́мо-мани́цькою | ку́мо-мани́цьким | ку́мо-мани́цькими |
| місцевий | на/у ку́мо-мани́цькому, ку́мо-мани́цькім | на/у ку́мо-мани́цькій | на/у ку́мо-мани́цькому, ку́мо-мани́цькім | на/у ку́мо-мани́цьких |