| кунілінгвісти́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кунілінгвісти́чний | кунілінгвісти́чна | кунілінгвісти́чне | кунілінгвісти́чні |
| родовий | кунілінгвісти́чного | кунілінгвісти́чної | кунілінгвісти́чного | кунілінгвісти́чних |
| давальний | кунілінгвісти́чному | кунілінгвісти́чній | кунілінгвісти́чному | кунілінгвісти́чним |
| знахідний | кунілінгвісти́чний, кунілінгвісти́чного | кунілінгвісти́чну | кунілінгвісти́чне | кунілінгвісти́чні, кунілінгвісти́чних |
| орудний | кунілінгвісти́чним | кунілінгвісти́чною | кунілінгвісти́чним | кунілінгвісти́чними |
| місцевий | на/у кунілінгвісти́чному, кунілінгвісти́чнім | на/у кунілінгвісти́чній | на/у кунілінгвісти́чному, кунілінгвісти́чнім | на/у кунілінгвісти́чних |