| кінчи́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (завершитися; минути) | ||
| Інфінітив | кінчи́тися, кінчи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | кінчи́ться | кінча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | кінчи́вся, кінчи́всь | кінчи́лися, кінчи́лись |
| жін.р. | кінчи́лася, кінчи́лась | |
| сер.р. | кінчи́лося, кінчи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кінчи́вшись | ||