| | |
| логізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | логізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | логізу́ймо |
| 2 особа | логізу́й | логізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | логізува́тиму | логізува́тимемо, логізува́тимем |
| 2 особа | логізува́тимеш | логізува́тимете |
| 3 особа | логізува́тиме | логізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | логізу́ю | логізу́ємо, логізу́єм |
| 2 особа | логізу́єш | логізу́єте |
| 3 особа | логізу́є | логізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| логізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | логізува́в | логізува́ли |
| жін. р. | логізува́ла |
| сер. р. | логізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| логізува́вши |
