| | |
| люти́тися – дієслово недоконаного виду |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | люти́тися, люти́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | люті́мося, люті́мось, люті́мся |
| 2 особа | люти́ся, люти́сь | люті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | люти́тимуся, люти́тимусь | люти́тимемося, люти́тимемось, люти́тимемся |
| 2 особа | люти́тимешся | люти́тиметеся, люти́тиметесь |
| 3 особа | люти́тиметься | люти́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лючу́ся, лючу́сь | лютимо́ся, лютимо́сь, люти́мося |
| 2 особа | люти́шся | лютите́ся, лютите́сь |
| 3 особа | люти́ться | лютя́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лютячи́сь* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | люти́вся, люти́всь | люти́лися, люти́лись |
| жін. р. | люти́лася, люти́лась |
| сер. р. | люти́лося, люти́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| люти́вшись |
