| | |
| лягови́тися – дієслово недоконаного виду |
| | |
| (лягати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лягови́тися, лягови́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лягові́мося, лягові́мось, лягові́мся |
| 2 особа | лягови́ся, лягови́сь | лягові́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лягови́тимуся, лягови́тимусь | лягови́тимемося, лягови́тимемось, лягови́тимемся |
| 2 особа | лягови́тимешся | лягови́тиметеся, лягови́тиметесь |
| 3 особа | лягови́тиметься | лягови́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ляговлю́ся, ляговлю́сь | ляговимо́ся, ляговимо́сь, лягови́мся |
| 2 особа | лягови́шся | ляговите́ся, ляговите́сь |
| 3 особа | лягови́ться | ляговля́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ляговлячи́сь |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лягови́вся, лягови́всь | лягови́лися, лягови́лись |
| жін. р. | лягови́лася, лягови́лась |
| сер. р. | лягови́лося, лягови́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лягови́вшись |
| | |
| [діал.] | | |
