| | |
| лі́тувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (проводити де-небудь літо; жити десь літом) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лі́тувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | літуймо |
| 2 особа | літуй | літуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лі́туватиму | лі́туватимемо, лі́туватимем |
| 2 особа | лі́туватимеш | лі́туватимете |
| 3 особа | лі́туватиме | лі́туватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | літую | літуємо, літуєм |
| 2 особа | літуєш | літуєте |
| 3 особа | літує | літують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| літуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лі́тував | лі́тували |
| жін. р. | лі́тувала |
| сер. р. | лі́тувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лі́тувавши |
