| милоли́ций – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | милоли́ций | милоли́ця | милоли́це | милоли́ці |
| родовий | милоли́цього | милоли́цьої | милоли́цього | милоли́цих |
| давальний | милоли́цьому | милоли́цій | милоли́цьому | милоли́цим |
| знахідний | милоли́цього, милоли́ций | милоли́цю | милоли́це | милоли́цих, милоли́ці |
| орудний | милоли́цим | милоли́цьою | милоли́цим | милоли́цими |
| місцевий | на/у милоли́цьому, милоли́цім | на/у милоли́цій | на/у милоли́цьому, милоли́цім | на/у милоли́цих |
| [розм.] | ||||