| | | | |
| миротво́рницький – прикметник | | | | |
| | | | |
| (від: миротво”рець) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | миротво́рницький | миротво́рницька | миротво́рницьке | миротво́рницькі |
| родовий | миротво́рницького | миротво́рницької | миротво́рницького | миротво́рницьких |
| давальний | миротво́рницькому | миротво́рницькій | миротво́рницькому | миротво́рницьким |
| знахідний | миротво́рницький | миротво́рницьку | миротво́рницьке | миротво́рницькі |
| орудний | миротво́рницьким | миротво́рницькою | миротво́рницьким | миротво́рницькими |
| місцевий | на/у миротво́рницькому, миротво́рницькім | на/у миротво́рницькій | на/у миротво́рницькому, миротво́рницькім | на/у миротво́рницьких |
