| моноко́лір – іменник чоловічого роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | моноко́лір | монокольори́ |
| родовий | моноко́льору | монокольорі́в |
| давальний | моноко́льору, моноко́льорові | монокольора́м |
| знахідний | моноко́лір | монокольори́ |
| орудний | моноко́льором | монокольора́ми |
| місцевий | на/у моноко́льорі | на/у монокольора́х |
| кличний | моноко́льоре* | монокольори́* |
| * Але: два, три, чотири моноко”льори” |