| | |
| моти́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | моти́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | моти́чмо |
| 2 особа | моти́ч | моти́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | моти́читиму | моти́читимемо, моти́читимем |
| 2 особа | моти́читимеш | моти́читимете |
| 3 особа | моти́читиме | моти́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | моти́чу | моти́чимо, моти́чим |
| 2 особа | моти́чиш | моти́чите |
| 3 особа | моти́чить | моти́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| моти́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | моти́чив | моти́чили |
| жін. р. | моти́чила |
| сер. р. | моти́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| моти́чивши |
