| мурмоті́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | мурмоті́ння | мурмоті́ння |
| родовий | мурмоті́ння | мурмоті́нь |
| давальний | мурмоті́нню | мурмоті́нням |
| знахідний | мурмоті́ння | мурмоті́ння |
| орудний | мурмоті́нням | мурмоті́ннями |
| місцевий | на/у мурмоті́нні, мурмоті́нню | на/у мурмоті́ннях |
| кличний | мурмоті́ння* | мурмоті́ння* |
| [розм.] |