набри́дливий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | набри́дливий | набри́длива | набри́дливе | набри́дливі |
родовий | набри́дливого | набри́дливої | набри́дливого | набри́дливих |
давальний | набри́дливому | набри́дливій | набри́дливому | набри́дливим |
знахідний | набри́дливий, набри́дливого | набри́дливу | набри́дливе | набри́дливі, набри́дливих |
орудний | набри́дливим | набри́дливою | набри́дливим | набри́дливими |
місцевий | на/у набри́дливому, набри́дливім | на/у набри́дливій | на/у набри́дливому, набри́дливім | на/у набри́дливих |