| набува́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (ставати власником чогось, когось) | ||
| Інфінітив | набува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набува́ймо | |
| 2 особа | набува́й | набува́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набува́тиму | набува́тимемо, набува́тимем |
| 2 особа | набува́тимеш | набува́тимете |
| 3 особа | набува́тиме | набува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набува́ю | набува́ємо, набува́єм |
| 2 особа | набува́єш | набува́єте |
| 3 особа | набува́є | набува́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| набува́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | набува́в | набува́ли |
| жін. р. | набува́ла | |
| сер. р. | набува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| набува́вши | ||