| надрочи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | надрочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | надрочі́мо, надрочі́м | |
| 2 особа | надрочи́ | надрочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | надрочу́ | надро́чимо, надро́чим |
| 2 особа | надро́чиш | надро́чите |
| 3 особа | надро́чить | надро́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | надрочи́в | надрочи́ли |
| жін.р. | надрочи́ла | |
| сер.р. | надрочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| надрочи́вши | ||