| | |
| наполу́митися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (зважитися на що-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | наполу́митися, наполу́митись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | наполу́ммося, наполу́ммось |
| 2 особа | наполу́мся | наполу́мтеся, наполу́мтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | наполу́млюся, наполу́млюсь | наполу́мимося, наполу́мимось, наполу́мимся |
| 2 особа | наполу́мишся | наполу́митеся, наполу́митесь |
| 3 особа | наполу́миться | наполу́мляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | наполу́мився, наполу́мивсь | наполу́милися, наполу́мились |
| жін.р. | наполу́милася, наполу́милась |
| сер.р. | наполу́милося, наполу́милось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| наполу́мившись |
