| наривни́й – прикметник | ||||
| (призначений для лікування наривів; такий, що спричиняє нариви – про газ) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | наривни́й | наривна́ | наривне́ | наривні́ |
| родовий | наривно́го | наривно́ї | наривно́го | наривни́х |
| давальний | наривно́му | наривні́й | наривно́му | наривни́м |
| знахідний | наривни́й | наривну́ | наривне́ | наривні́ |
| орудний | наривни́м | наривно́ю | наривни́м | наривни́ми |
| місцевий | на/у наривно́му, наривні́м | на/у наривні́й | на/у наривно́му, наривні́м | на/у наривни́х |