| | |
| нарі́питися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (накинутися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | нарі́питися, нарі́питись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нарі́пімося, нарі́пімось, нарі́пімся |
| 2 особа | нарі́пися, нарі́пись | нарі́піться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нарі́плюся, нарі́плюсь | нарі́пимося, нарі́пимось, нарі́пимся |
| 2 особа | нарі́пишся | нарі́питеся, нарі́питесь |
| 3 особа | нарі́питься | нарі́пляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | нарі́пився, нарі́пивсь | нарі́пилися, нарі́пились |
| жін.р. | нарі́пилася, нарі́пилась |
| сер.р. | нарі́пилося, нарі́пилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| нарі́пившись |
