| насо́вувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (сунучи, класти у якійсь кількості) | ||
| Інфінітив | насо́вувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | насо́вуймо | |
| 2 особа | насо́вуй | насо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | насо́вуватиму | насо́вуватимемо, насо́вуватимем |
| 2 особа | насо́вуватимеш | насо́вуватимете |
| 3 особа | насо́вуватиме | насо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | насо́вую | насо́вуємо, насо́вуєм |
| 2 особа | насо́вуєш | насо́вуєте |
| 3 особа | насо́вує | насо́вують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| насо́вуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | насо́вував | насо́вували |
| жін. р. | насо́вувала | |
| сер. р. | насо́вувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| насо́вуваний | ||
| Безособова форма | ||
| насо́вувано | ||
| Дієприслівник | ||
| насо́вувавши | ||