Результати пошуку слова: Юля

З Федотом їхала дружина Юля, схожа на гречанку кокетуха з лінивим голосом і млосними очима. Юля цілуватися ні з ким не стала. — здивувалася Юля. Юля, не соромлячись мужчин, зняла з себе чорну дорожню кофточку, зав’язала косинкою голову. Юля безсоромно розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима.

Юля́нівка – іменник жіночого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Юля́нівка родовий Юля́нівки давальний Юля́нівці знахідний Юля́нівку орудний Юля́нівкою місцевий на/в Юля́нівці кличний Юля́нівко*

— вигукнув я одного разу, коли офіціантка Юля ледь не полетіла шкереберть зі сходів. А з погляду часового матеріалізму стає очевидно: Юля вже третій день підряд кладе у чашку з кавою по три ложки цукру, замість одної, як це робила завжди. — Хіба не простіше сказати, що Юля спіткнулась, бо не виспалась?

Образи Жюля Верна 2 з «Воздушного корабля» ярко жили в моїй дитячій голові з іменами, як я їх тоді запам’ятав, чомусь «дядя Фрюдан» (а не «Фрюден») і «Філь Евене». Юля щось шепнула подрузі, і та зникла в юрбі. Тоді Юля близько-близько підійшла до мене і спитала: —

– Юля. В конверті лежала дуже коротка записка: «Ваша донька Юля викрадена нашою терористичною організацією. – продовжувала допитувати Раміреса Юля. – Юля ще жива? Думаю, Юля вже давно спить.

Мабуть, тому, що Юля подзвонила.