| настовбу́рчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | настовбу́рчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | настовбу́рчмо | |
| 2 особа | настовбу́рч | настовбу́рчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | настовбу́рчу | настовбу́рчимо, настовбу́рчим |
| 2 особа | настовбу́рчиш | настовбу́рчите |
| 3 особа | настовбу́рчить | настовбу́рчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | настовбу́рчив | настовбу́рчили |
| жін.р. | настовбу́рчила | |
| сер.р. | настовбу́рчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| настовбу́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| настовбу́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| настовбу́рчивши | ||