насупо́нюватися – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | насупо́нюватися, насупо́нюватись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | насупо́нюймося, насупо́нюймось | |
2 особа | насупо́нюйся, насупо́нюйсь | насупо́нюйтеся, насупо́нюйтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | насупо́нюватимуся, насупо́нюватимусь | насупо́нюватимемося, насупо́нюватимемось, насупо́нюватимемся |
2 особа | насупо́нюватимешся | насупо́нюватиметеся, насупо́нюватиметесь |
3 особа | насупо́нюватиметься | насупо́нюватимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | насупо́нююся, насупо́нююсь | насупо́нюємося, насупо́нюємось, насупо́нюємся |
2 особа | насупо́нюєшся | насупо́нюєтеся, насупо́нюєтесь |
3 особа | насупо́нюється | насупо́нюються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
насупо́нюючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | насупо́нювався, насупо́нювавсь | насупо́нювалися, насупо́нювались |
жін. р. | насупо́нювалася, насупо́нювалась | |
сер. р. | насупо́нювалося, насупо́нювалось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
насупо́нювавшись |