| | |
| нато́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (продовжувати предмет; робити гострим) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | нато́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нато́чуймо |
| 2 особа | нато́чуй | нато́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нато́чуватиму | нато́чуватимемо, нато́чуватимем |
| 2 особа | нато́чуватимеш | нато́чуватимете |
| 3 особа | нато́чуватиме | нато́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нато́чую | нато́чуємо, нато́чуєм |
| 2 особа | нато́чуєш | нато́чуєте |
| 3 особа | нато́чує | нато́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| нато́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | нато́чував | нато́чували |
| жін. р. | нато́чувала |
| сер. р. | нато́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| нато́чувавши |
