наусти́ти – дієслово доконаного виду | ||
(навчити, наставити; підмовити) | ||
Інфінітив | наусти́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | наусті́мо, наусті́м | |
2 особа | наусти́ | наусті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | наущу́ | наустимо́, наусти́м |
2 особа | наусти́ш | наустите́ |
3 особа | наусти́ть | наустя́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | наусти́в | наусти́ли |
жін.р. | наусти́ла | |
сер.р. | наусти́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
наусти́вши |