| націєтво́рець – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | націєтво́рець | націєтво́рці |
| родовий | націєтво́рця | націєтво́рців |
| давальний | націєтво́рцеві, націєтво́рцю | націєтво́рцям |
| знахідний | націєтво́рця | націєтво́рців |
| орудний | націєтво́рцем | націєтво́рцями |
| місцевий | на/у націєтво́рцеві, націєтво́рці, націєтво́рцю | на/у націєтво́рцях |
| кличний | націєтво́рцю | націєтво́рці |