| націєтво́рчий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | націєтво́рчий | націєтво́рча | націєтво́рче | націєтво́рчі |
| родовий | націєтво́рчого | націєтво́рчої | націєтво́рчого | націєтво́рчих |
| давальний | націєтво́рчому | націєтво́рчій | націєтво́рчому | націєтво́рчим |
| знахідний | націєтво́рчий | націєтво́рчу | націєтво́рче | націєтво́рчі |
| орудний | націєтво́рчим | націєтво́рчою | націєтво́рчим | націєтво́рчими |
| місцевий | на/у націєтво́рчому, націєтво́рчім | на/у націєтво́рчій | на/у націєтво́рчому, націєтво́рчім | на/у націєтво́рчих |