| | |
| не́путити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (хвилювати; псувати, розбещувати; заважати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | не́путити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | не́путьмо |
| 2 особа | не́путь | не́путьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | не́путитиму | не́путитимемо, не́путитимем |
| 2 особа | не́путитимеш | не́путитимете |
| 3 особа | не́путитиме | не́путитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | не́пучу | не́путимо, не́путим |
| 2 особа | не́путиш | не́путите |
| 3 особа | не́путить | не́путять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| не́путячи* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | не́путив | не́путили |
| жін. р. | не́путила |
| сер. р. | не́путило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| не́путивши |
