| | | | |
| нерозлу́чений – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | нерозлу́чений | нерозлу́чена | нерозлу́чене | нерозлу́чені |
| родовий | нерозлу́ченого | нерозлу́ченої | нерозлу́ченого | нерозлу́чених |
| давальний | нерозлу́ченому | нерозлу́ченій | нерозлу́ченому | нерозлу́ченим |
| знахідний | нерозлу́чений, нерозлу́ченого | нерозлу́чену | нерозлу́чене | нерозлу́чені, нерозлу́чених |
| орудний | нерозлу́ченим | нерозлу́ченою | нерозлу́ченим | нерозлу́ченими |
| місцевий | на/у нерозлу́ченому, нерозлу́ченім | на/у нерозлу́ченій | на/у нерозлу́ченому, нерозлу́ченім | на/у нерозлу́чених |
