| неуми́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | неуми́тий | неуми́та | неуми́те | неуми́ті |
| родовий | неуми́того | неуми́тої | неуми́того | неуми́тих |
| давальний | неуми́тому | неуми́тій | неуми́тому | неуми́тим |
| знахідний | неуми́тий, неуми́того | неуми́ту | неуми́те | неуми́ті, неуми́тих |
| орудний | неуми́тим | неуми́тою | неуми́тим | неуми́тими |
| місцевий | на/у неуми́тому, неуми́тім | на/у неуми́тій | на/у неуми́тому, неуми́тім | на/у неуми́тих |