| оба́піл – іменник чоловічого роду | ||
| (дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж; розпиляна вздовж колода) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | оба́піл | оба́поли |
| родовий | оба́пола | оба́полів |
| давальний | оба́полу, оба́полові | оба́полам |
| знахідний | оба́піл | оба́поли |
| орудний | оба́полом | оба́полами |
| місцевий | на/в оба́полі | на/в оба́полах |
| кличний | оба́поле* | оба́поли* |