| обезгла́вити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обезгла́вити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обезгла́вмо | |
| 2 особа | обезгла́в | обезгла́вте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обезгла́влю | обезгла́вимо, обезгла́вим |
| 2 особа | обезгла́виш | обезгла́вите |
| 3 особа | обезгла́вить | обезгла́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обезгла́вив | обезгла́вили |
| жін.р. | обезгла́вила | |
| сер.р. | обезгла́вило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обезгла́влений | ||
| Безособова форма | ||
| обезгла́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| обезгла́вивши | ||