| | |
| обезголо́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обезголо́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обезголо́влюймо |
| 2 особа | обезголо́влюй | обезголо́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезголо́влюватиму | обезголо́влюватимемо, обезголо́влюватимем |
| 2 особа | обезголо́влюватимеш | обезголо́влюватимете |
| 3 особа | обезголо́влюватиме | обезголо́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезголо́влюю | обезголо́влюємо, обезголо́влюєм |
| 2 особа | обезголо́влюєш | обезголо́влюєте |
| 3 особа | обезголо́влює | обезголо́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обезголо́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обезголо́влював | обезголо́влювали |
| жін. р. | обезголо́влювала |
| сер. р. | обезголо́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обезголо́влюваний |
| Безособова форма |
| обезголо́влювано |
| Дієприслівник |
| обезголо́влювавши |
