| обезсми́слити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обезсми́слити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обезсми́слімо, обезсми́слім | |
| 2 особа | обезсми́сли | обезсми́сліть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обезсми́слю | обезсми́слимо, обезсми́слим |
| 2 особа | обезсми́слиш | обезсми́слите |
| 3 особа | обезсми́слить | обезсми́слять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обезсми́слив | обезсми́слили |
| жін.р. | обезсми́слила | |
| сер.р. | обезсми́слило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обезсми́слений | ||
| Безособова форма | ||
| обезсми́слено | ||
| Дієприслівник | ||
| обезсми́сливши | ||