| | |
| оберіга́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оберіга́тися, оберіга́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оберіга́ймося, оберіга́ймось |
| 2 особа | оберіга́йся, оберіга́йсь | оберіга́йтеся, оберіга́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оберіга́тимуся, оберіга́тимусь | оберіга́тимемося, оберіга́тимемось, оберіга́тимемся |
| 2 особа | оберіга́тимешся | оберіга́тиметеся, оберіга́тиметесь |
| 3 особа | оберіга́тиметься | оберіга́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оберіга́юся, оберіга́юсь | оберіга́ємося, оберіга́ємось, оберіга́ємся |
| 2 особа | оберіга́єшся | оберіга́єтеся, оберіга́єтесь |
| 3 особа | оберіга́ється | оберіга́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| оберіга́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оберіга́вся, оберіга́всь | оберіга́лися, оберіга́лись |
| жін. р. | оберіга́лася, оберіга́лась |
| сер. р. | оберіга́лося, оберіга́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| оберіга́вшись |
