| | |
| обкве́цювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обкве́цювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обкве́цюймо |
| 2 особа | обкве́цюй | обкве́цюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обкве́цюватиму | обкве́цюватимемо, обкве́цюватимем |
| 2 особа | обкве́цюватимеш | обкве́цюватимете |
| 3 особа | обкве́цюватиме | обкве́цюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обкве́цюю | обкве́цюємо, обкве́цюєм |
| 2 особа | обкве́цюєш | обкве́цюєте |
| 3 особа | обкве́цює | обкве́цюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обкве́цюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обкве́цював | обкве́цювали |
| жін. р. | обкве́цювала |
| сер. р. | обкве́цювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обкве́цюваний |
| Безособова форма |
| обкве́цювано |
| Дієприслівник |
| обкве́цювавши |
