| | |
| обкві́тчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обкві́тчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обкві́тчуймо |
| 2 особа | обкві́тчуй | обкві́тчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обкві́тчуватиму | обкві́тчуватимемо, обкві́тчуватимем |
| 2 особа | обкві́тчуватимеш | обкві́тчуватимете |
| 3 особа | обкві́тчуватиме | обкві́тчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обкві́тчую | обкві́тчуємо, обкві́тчуєм |
| 2 особа | обкві́тчуєш | обкві́тчуєте |
| 3 особа | обкві́тчує | обкві́тчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обкві́тчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обкві́тчував | обкві́тчували |
| жін. р. | обкві́тчувала |
| сер. р. | обкві́тчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обкві́тчуваний |
| Безособова форма |
| обкві́тчувано |
| Дієприслівник |
| обкві́тчувавши |
