| обле́жати – дієслово доконаного виду | ||
| (довго лежати на одному місці) | ||
| Інфінітив | обле́жати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обле́жмо | |
| 2 особа | обле́ж | обле́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обле́жу | обле́жимо, обле́жим |
| 2 особа | обле́жиш | обле́жите |
| 3 особа | обле́жить | обле́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обле́жав | обле́жали |
| жін.р. | обле́жала | |
| сер.р. | обле́жало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обле́жавши | ||