| обмоту́жений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обмоту́жений | обмоту́жена | обмоту́жене | обмоту́жені |
| родовий | обмоту́женого | обмоту́женої | обмоту́женого | обмоту́жених |
| давальний | обмоту́женому | обмоту́женій | обмоту́женому | обмоту́женим |
| знахідний | обмоту́жений, обмоту́женого | обмоту́жену | обмоту́жене | обмоту́жені, обмоту́жених |
| орудний | обмоту́женим | обмоту́женою | обмоту́женим | обмоту́женими |
| місцевий | на/в обмоту́женому, обмоту́женім | на/в обмоту́женій | на/в обмоту́женому, обмоту́женім | на/в обмоту́жених |
| [розм.] | ||||