| обо́жнювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | обо́жнювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обо́жнюймо | |
| 2 особа | обо́жнюй | обо́жнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обо́жнюватиму | обо́жнюватимемо, обо́жнюватимем |
| 2 особа | обо́жнюватимеш | обо́жнюватимете |
| 3 особа | обо́жнюватиме | обо́жнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обо́жнюю | обо́жнюємо, обо́жнюєм |
| 2 особа | обо́жнюєш | обо́жнюєте |
| 3 особа | обо́жнює | обо́жнюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обо́жнюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обо́жнював | обо́жнювали |
| жін. р. | обо́жнювала | |
| сер. р. | обо́жнювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обо́жнюваний | ||
| Безособова форма | ||
| обо́жнювано | ||
| Дієприслівник | ||
| обо́жнювавши | ||