| обо́рюватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | обо́рюватися, обо́рюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обо́рюймося, обо́рюймось | |
| 2 особа | обо́рюйся, обо́рюйсь | обо́рюйтеся, обо́рюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обо́рюватимуся, обо́рюватимусь | обо́рюватимемося, обо́рюватимемось, обо́рюватимемся |
| 2 особа | обо́рюватимешся | обо́рюватиметеся, обо́рюватиметесь |
| 3 особа | обо́рюватиметься | обо́рюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обо́рююся, обо́рююсь | обо́рюємося, обо́рюємось, обо́рюємся |
| 2 особа | обо́рюєшся | обо́рюєтеся, обо́рюєтесь |
| 3 особа | обо́рюється | обо́рюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обо́рюючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обо́рювався, обо́рювавсь | обо́рювалися, обо́рювались |
| жін. р. | обо́рювалася, обо́рювалась | |
| сер. р. | обо́рювалося, обо́рювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обо́рювавшись | ||