| | |
| обо́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обо́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обо́рюймо |
| 2 особа | обо́рюй | обо́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обо́рюватиму | обо́рюватимемо, обо́рюватимем |
| 2 особа | обо́рюватимеш | обо́рюватимете |
| 3 особа | обо́рюватиме | обо́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обо́рюю | обо́рюємо, обо́рюєм |
| 2 особа | обо́рюєш | обо́рюєте |
| 3 особа | обо́рює | обо́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обо́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обо́рював | обо́рювали |
| жін. р. | обо́рювала |
| сер. р. | обо́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обо́рюваний |
| Безособова форма |
| обо́рювано |
| Дієприслівник |
| обо́рювавши |
