| обрива́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (зриватися; розриватися; припинятися; стрімко падати) | ||
| Інфінітив | обрива́тися, обрива́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обрива́ймося, обрива́ймось | |
| 2 особа | обрива́йся, обрива́йсь | обрива́йтеся, обрива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обрива́тимуся, обрива́тимусь | обрива́тимемося, обрива́тимемось, обрива́тимемся |
| 2 особа | обрива́тимешся | обрива́тиметеся, обрива́тиметесь |
| 3 особа | обрива́тиметься | обрива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обрива́юся, обрива́юсь | обрива́ємося, обрива́ємось, обрива́ємся |
| 2 особа | обрива́єшся | обрива́єтеся, обрива́єтесь |
| 3 особа | обрива́ється | обрива́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обрива́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обрива́вся, обрива́всь | обрива́лися, обрива́лись |
| жін. р. | обрива́лася, обрива́лась | |
| сер. р. | обрива́лося, обрива́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обрива́вшись | ||